Особливості подачі
Одним із цікавих аспектів середньовічної кухні є додавання в їжу приправ з метою забарвлення. Приміром, желе готувалося з великої кількості шарів, кожен з яких відрізнявся власним кольором. У підсумку виходило багатоповерхове “смугасте” страву. Пудинг з рису робили з двох кольорів, заварний крем подкрашивался в червонуватий колір (сандалове дерево), а жовтий (шафран) використовувався для фарбування м’ясних кульок. Також популярними були зелений колір соку петрушки і фіолетовий з “лакмус фарбувального”. На святкові заходи було прийнято “золотити” страви за рахунок використання золотої фольги.
У мирні та врожайні часи жителям не доводилося голодувати: природа щедро обдаровувала людей родючим грунтом і лісової живністю. В ті часи далеко не всі могли дозволити собі правильне харчування за сьогоднішніми мірками: велика кількість борошняної продукції і солоного м’яса значно позначалося на тривалості життя людей. Втім, це не дивно, якщо врахувати їх повне ігнорування фруктів і овочів у сирому вигляді.
Якщо придивитися до рецептами Середніх століть, можна відзначити загальну тенденцію – кількість приправ, нечітке дотримання інструкцій, пропорції складаються методом тику, а про покрокової інструкції тоді можна було і не мріяти – всі рецепти переходили з вуст у вуста і лише пізніше були записані в сімейних книгах рецептів.
Ось, наприклад, рецепт шотландського супу з курки і цибулі-порею складався з наступних рекомендацій: взяти курку (півтора-два кіло), ріпчасту цибулину (1 штуку – після очищення увіткнути в неї багато гвоздики), 10 великих пір’їн цибулі-порею, 1 лавровий лист, гілочку чебрецю (1 штука), петрушку (6 гілочок), чорний перець (6 горошин), чорнослив без кісточки (24 штуки), свіжу рубану петрушку (2-4 столові ложки).
Як бачите, вище представлений рецепт припускає можливість постійно експериментувати під час готування.
