Розведення коней
Конина відрізняється особливим смаком і є простим, але улюблених страв у кочових народів. Коней розводять на пасовищах, що вимагає чималих угідь. Допускається короткочасне (максимум 30 діб) стійлове утримання для відгодівлі. Якщо кінь знаходиться в неволі довше, це самим негативним чином позначається на смакових властивостях м’яса, його консистенцією. У осілих землеробських народів вживання конини, як правило, не поширена широко.
Сільськогосподарське значення кінського м’яса від місцевих природно-географічних умов залежить дуже сильно. Так, у всій Європі вигідно розводити коней на м’ясо лише в Угорщині. В Японії немає природних пасовищ, тому там розведення коней є заняттям не з дешевих. На бенкетах у дайме в середні століття іноді подавали страву з конини, цінність якого полягала в його неймовірної дорожнечі.
Міф
Серед європейців поширений міф про поганий смак конини. Як він з’явився? Ймовірно, він пов’язаний з тим, що в момент відступу з Москви вояки Наполеона їли полеглих коней, застосовуючи замість приправ і солі порох, що викликало численні харчові отруєння.
А адже багато кочові народи давно зрозуміли, що конина вельми корисна у вигляді похідної їжі, так як вона проявляє зігріваючі якості при вживанні її в холодному вигляді. Саме тому в азіатських державах конину можна купити в будь м’ясній крамниці.
