Історія появи і опис рослини
Імовірно, каву відкрили в 850 році н. е.., хоча визнали набагато пізніше. Спочатку спосіб вживання був зовсім іншим: зерна в сирому вигляді жували. Трохи пізніше з них почали витягати м’якоть, сушити її та готувати напій, який називався «гешир». Це відомий білий єменський кави. В XI столітті ефіопи були вигнані з Аравійського півострова, але часи їх правління не пройшли даром: араби максимально перейняли культуру цього народу, що торкнулося і культури споживання кави. Правда, його їли. Зерна тиснули, змішували з тваринним жиром і молоком, а потім з цього «тесту» катали кульки. Їх брали з собою у далеку дорогу. Такі кульки славилися загальнозміцнюючу властивістю.
У XII столітті народ вже почав варити напій із зерен, але з сирих. Культура збирання, сушіння, обсмаження та помелу прийшла набагато пізніше, через кілька століть. Так, поступово звичка пити каву поширилася по всьому світу. І не тільки пити, але й уміння правильно його готувати. З плином віків вдосконалювались і технології, які дозволили людям не тільки скласти класифікації кави, а також зробити його досконалим, наскільки це можливо.
Коли йдеться про кавових плантаціях, багато людей відразу уявляють собі величезні дерева, вкриті зеленими ягідками. Насправді це назва умовна. Кавове дерево – це, швидше, напівчагарник, який має невелику висоту. До речі, назва походить від Каффа – це провінція в Південній Ефіопії, батьківщина рослини.
