Фізіо – і бальнеологічна терапія
Багата солями і мінералами воду для лікування різних захворювань застосовують не тільки всередину.
Широке поширення отримали всякого роду ванни, зрошення, інгаляції. Класифікація мінеральних вод для фізіотерапії виглядає наступним чином:
- Сірководневі мінеральні води показані хворим з бронхіальною астмою, інфаркт міокарда, аневризма, атеросклерозом судин серця.
- Ванни з вуглекислої мінеральної водою прописують при захворюваннях серцево-судинної системи, емфіземі легень, функціональної недостатності яєчників, нефросклерозе.
- Хлоридні натрієві мінеральні води допомагають при розтягненнях зв’язок, пошкодження суглобів і сухожиль, хронічному пієлонефриті, ожирінні, подагрі, псоріазі, нейродерміті.
- Радонові ванни можуть стати гарною підмогою для людей з невралгією, неврастенією, довгостроково незаживающими ранами та виразками, простатит.
- Ванни з йодобромистыми водами призначають при подагрі, тиреотоксикозі та ожирінні.
У ложці – ліки, у чашці – отрута
Більшість сучасних людей мало довіряють лікарям, часто ставлять собі діагнози і починають лікування самостійно. Це відноситься і до терапії мінеральною водою. Яскравим прикладом класифікації мінеральних вод за значенням для людини є “Єсентуки № 17”, яку більшість людей не сприймають всерйоз.
Підвищений вміст мінералів і розчинених солей робить її небезпечною для дітей, які не досягли 12 років, людей з вадами серця і пережили гіпертонічний криз. Крім того, вкрай небезпечно пити таку воду в гострій фазі захворювань нирок, шлунка або кишечника.
Слід суворо дотримуватися рекомендацій лікаря і не перевищувати зазначену ним дозу.
