Міцний алкогольний напій під назвою «віскі» міцно увійшов у наше життя. Зайняв він помітне місце й в масовій культурі. Незламний і чарівний агент Джеймс Бонд завжди постає перед нами, обіймаючи однією рукою красуню, а в іншій грея в долоні келих віскі. Кажуть, «залізна леді» Маргарет Тетчер дуже любила цей чоловічий напій, в якому вона не раз черпала натхнення, проводячи свою політику.

А чи часто ви задавалися питанням про те, як з’явився віскі? Древній це напій або сучасний? Хто придумав робити дистилят з зерна? У даній статті ми розповімо захоплюючу і трохи містичну історію виникнення віскі. Поява напою оповите легендами. Їх кілька, і ось чому: пальму першості у винаході віскі оскаржують один у одного Шотландія та Ірландія. І у кожної країни своє бачення походження напою.

Технологія виготовлення дистилятів

Щоб зрозуміти історію віскі, потрібно хоча б коротко знати основи виробничого процесу міцних алкогольних напоїв. Сировиною для них може бути все що завгодно: ягоди, фрукти, картопля, злаки, молоко, цукор або патока, буряк, кактуси і навіть деревина, якщо її відповідним чином попередньо обробити. Головне, щоб у вихідному продукті були вуглеводи. Але щоб отримати з сировини спирти, потрібен процес дистиляції.

Перший перегінний куб придумали араби. Він представляв собою мідний чайник, який наливали винне сусло. Посуд вішали над вогнем, рідина скипала і пар по трубці йшов в інший резервуар, де і конденсувалася знову до рідкого стану. Араби назвали такі краплі дистиляту «раки», що означає «піт». Звідси пішла назва першого міцного напою – ракія. В античному світі не знали дистилятів. Європейці вперше познайомилися з ними під час хрестових походів, заодно підглянувши в арабів і технологію їх приготування.

Специфіка віскі

Довгий час усі дистиляти в Європі вироблялися з винного сусла. Їм було дано латинська назва aqua vitae, що означає «вода життя». Жителі північних країн змушені були купувати дистиляти, імпортувати їх з південних земель, де ріс виноград і, відповідно, вироблялося сусло. Звичайно, це подобалося не всім. Робилися спроби замінити виноград іншими фруктами-ягодами. Але історія віскі починається тоді, коли в якості сировини були взяті злаки. Сама назва напою має кельтське коріння і означає… все ту ж «воду життя».

Віскі: історія написання двоякого

Хто б не придумав цей напій, шотландці чи ірландці, вони не стали вигадувати нове ім’я, а просто перевели на свої мови латинський вираз aqua vitae. Так виникло дві назви. В Ірландії це uisce beatha, а в Шотландії – uisge beatha. Вимовлялося як «уишке бяха» у першому варіанті і як «ишке бяха» у другому. Спробували напій англійці не стали розбиратися в лінгвістичних премудростях і взяли для позначення дистиляту лише першу частину назви.

Так і вийшло, що скотч з Шотландії позначають як whisky, а з Ірландії (а також США) – whiskey. Обидва ці написання вважаються граматично правильними. Слово перекладається на російську мову як «віскі». Але серед філологів до цих пір ведуться суперечки про те, якого роду цей напій – чоловічого або середнього.

Шотландська версія походження дистиляту

Настав час по черзі ознайомитися з двома історіями про віскі. Почнемо з шотландської. У цій країні стверджують, що саме у них народилася чудова, якщо не сказати геніальна ідея замінити виноградне сусло ячмінним пивом. Як було вже сказано, спосіб перегонки хрестоносці запозичили на Сході під час хрестових походів. «Воду життя» виготовляли переважно ченці. У Середні століття місіонери добралися і до Шотландії. Перший історичний документ про виготовлення віскі в цій країні датується 1494 роком. Він говорить: «…видати ченцеві Джону Кору солоду для виготовлення «води життя».

Але, швидше за все, і сам буденний характер запису в господарській книзі підтверджує це припущення – віскі стали виробляти задовго до кінця 15 століття. Але протягом усього Середньовіччя цей напій вживали виключно у лікарських цілях. Про це свідчить той факт, що в 1505 році монополію на виробництво віскі в Шотландії отримав цех цирульників і хірургів Единбурга.

Ірландська історія створення віскі

Перше документальне свідчення про напій з’явилося на Смарагдовому острові трохи раніше. Воно датується 1405 роком. І звичайно ж, згадка також виходить з церковних хронік. Але ірландці вважають, що придумав віскі не хто інший, як Святий Патрік. Місіонер прибув на острів, переслідуючи три великі цілі. Перша, і найголовніша – створити чудовий напій віскі. Другою метою було вигнати з Ірландії всіх змій. І нарешті, навернути в християнство місцевий люд.

Святий Патрик з успіхом виконав всі три поставлених завдання. Але це, стверджують вчені, лише красива легенда. Святий Патрік жив до хрестових походів і не міг нічого знати про перегінному кубі і спосіб дистиляції «води життя». Швидше за все, ідея замінити вино ячмінним пивом прийшла представникам обох народів незалежно один від одного. І сталося це близько 10 століття.

Подальша історія розвитку напою

Віскі довгий час продавався в аптеках Шотландії як ліки. Але багато жителів по достоїнству оцінили не тільки цілюще, але і звеселяючий ефект «води життя». Багато фермерські господарства стали виробляти у себе дистилят, використовуючи в якості сировини не тільки ячмінь, але також жито і пшеницю. А в Бретані (північ Франції) подібний напій почали гнати з гречки. Вся ця самодіяльність, а також недосконалий спосіб виробництва призвели до погіршення смаку віскі.

Історія Шотландії дає кілька прикладів того, як держава намагалася боротися з маленькими винокурнями. Але це завжди приводило лише до того, що такі господарства йшли в підпілля. Прорив в технологічному процесі зробив на початку 19 століття шотландець за походженням, Роберт Штейн. Він удосконалив перегінний куб, в результаті чого напій позбувся сивушного душка. Але апарат Штейна був розрахований тільки на ячмінне сировину. У 30-х роках 19 століття ірландець Аэнеас Коффі, використовуючи напрацювання свого шотландського попередника, поліпшив процес безперервної сублімації. В результаті апарат зміг працювати з будь-яким зерном.

Шотландська гілку. Поява скотча

З 16 століття держава намагалося ліквідувати дрібні ґуральні, посилаючись на те, що ті роблять неякісний віскі. Історія вчить, що такі заборони ведуть тільки до того, що більшість підприємств йдуть «у тінь». Закони про те, що віскі можуть виробляти лише знатні дворяни, призвели до того, що маленькі підпільні заводи почали виникати далеко від великих міст (і пильного ока фіскальних органів).

Чиста джерельна вода, яка використовувалася для виробництва напою, запахи морського бризу, впитываемого дистилятом, призвели до того, що такий продукт підпілля став цінуватися вище офіційного, дозволеного владою алкоголю. До того ж у маленьких господарствах використовувалися невеликі чани. Щоб прискорити виготовлення віскі, виробники стали підсушувати ячмінь на торф’яному диму. Це додало алкоголю душок «копченостей». Але головним досягненням шотландського вискикурения була витяг спиртів у дубових бочках. Такий напій, ароматний, характерний і міцний, отримав назву скотча.

Ірландська гілка розвитку

На Смарагдовому острові виробництво віскі теж не стояло на місці, а всіляко удосконалювалося. В ірландських виробників цього напою не було таких проблем з державними службами, як у шотландців. Зате їх спіткала інша напасть, і вона носила ім’я преподобний отець Теобальд Метью. Монах-капуцин всього за пару років полум’яних промов зумів переконати п’ять з восьми мільйонів населяли в ту пору Ірландію людина повністю зав’язати з алкоголем.

Але потім люди згадали, що історія появи віскі на острові пов’язана з Патріком, який вважається святим, чого не можна сказати про його преподобии Метью. Так напій пережив лихоліття і стала частиною національної культури. Ірландський віскі зовсім не схожий на шотландський, причому не тільки написанням, але і способом виробництва, а також смаком. Для напою ячмінь не коптять на торф’яному диму, а чани для солоду просто величезні. Ірландський віскі оксамитовий, м’який, з глибоким і багатогранним букетом.

Популяризація напою

Довгий час whisky і whiskey не виходили за межі країн, їх виробляють. Але на самому початку 19 століття Європу вразило нашестя філоксери. Ця тля знищила майже всі виноградники. Звичайно, були висаджені нові лози. Але для того щоб вони дали перший урожай, повинно було пройти щонайменше п’ять років. За цей час англійці, втративши коханого ними бренді, змушені були звернути увагу на ті напої, які виробляли північні і західні сусіди. Популярним стало віскі «МакГрегор». Засновник цього бренду взяв назву напою від шотландського клану, відомого своєю непохитністю і боротьбою за незалежність краю від англійських королів. Ця сім’я вижила завдяки міцним сімейним зв’язкам. Цим же славилися і виробники напою.

Історія віскі «МакГрегор», «Джек Деніелс», «Джонні Вокер», «Уайт Хорс» та інших відомих шотландських брендів демонструє, що ці винокурні виникли або стали популярні саме в ті нелегкі роки. Масова еміграція бідняків з Смарагдового острова до Північної Америки призвела до того, що в США і Канаді прижився ірландський спосіб виробництва напою. Але на нових землях він отримав свої особливості.

Інші гілки розвитку напою

Історія походження віскі в США починається з кінця 18 століття. Пастор Елай Крейг із містечка Паріса, округу Бурбон, в штаті Кентуккі, вирішив замінити ячмінь, погано росте в теплому кліматі, кукурудзою. Ще одне новаторство, яке застосував преподобний, полягало в тому, що свій віскі він витримував у попередньо обпалених зсередини дубових бочках. Напій виготовлявся не шляхом перегонки, як скотч, а шляхом безперервної дистиляції. В результаті віскі, отримав назву на честь округу Бурбон, був міцним, але чистим.

Американці також стали робити схожі дистиляти з пшениці і жита. Останній злак взяли на озброєння в основному канадці. Хірам Уолкер зміг виготовити з жита чистий, легкий, не агресивний і аристократичний напій, який з задоволенням пили не тільки чоловіки, але і жінки. Коли віскі отримав світову вдячність, його також стали виробляти в Японії. Основною сировиною там, як неважко здогадатися, служить рис. А невелику частину ячмінного солоду Японія імпортує з Шотландії.