Слово «nardäŋk» – турецьке, в нашому вимові – «нардек». Так турки назвали сироп із соку граната, а пізніше, навчившись уварювати до стану патоки кавуновий сік, жителі Середньої Азії запозичили цю назву і для нього.

В принципі, нардек співзвучний таких напоїв, як бекмес – мед виноградний, і ирчал, різновид бекмеса, присмачена ягодами. Ці напої готують без цукру, шляхом уварювання соку, на відміну від подібних киемов, до складу яких, крім сиропів ягід, вводять і цукор.

Що таке нардек

Нардек варять у великих чанах на відкритому повітрі, з соку і м’якоті арбузов. Як і всяке варення, кавунову м’якоть стали варити, щоб зберегти в зиму хоч що-то з рясного врожаю кавунів, коли ні з’їсти, ні продати їх до холодів не встигали. Звичайно, частина арбузов в’ялили, частина солили, а частина, що залишилася вываривалась для отримання нардека і цукатів.

В даний час нардек залишається актуальним, адже кавуни успішно вирощуються у багатьох країнах. Нардек використовується нарівні з повидлом і варенням – і як десерт, і як начинка при випічці, і як обробка ватрушок, пампушок і іншого. Дуже смачні оладки і млинці з нардеком, його використовують і для отримання цукатів.

Рецепт приготування кавунового меду

Нардек починали варити до кінця осені, коли весь урожай кавунів був зібраний, і визначена «сировинна база» для варіння нардека. Що не продалося і не встигне съесться, піддавалося обробці: кавунові ягоди розрізали, зціджували сік і вичерпували ложкою солодку м’якоть. Рідка маса пропускалася крізь сито і заливалася в чавунні чани.

Варили нардек на відкритому повітрі, і всі етапи цієї операції з кавунами залучали незліченна кількість ос і мух. Звичайно, вони потрапляли і в чани, залучені густим ароматом вариться кавуна. З цієї причини багаті аристократи вважали нардек плебейським варивом, і нехтували ним. А ті, хто варив нардек, в кінці проціджували його і фільтрували, звільнялися від сторонніх домішок, а чистий прозорий продукт вживали в їжу.

Готовий нардек має консистенцію незагустевшего меду, або його ще можна порівняти з густими вершками. Сироп уварюється до потрібної густоти, очищається шляхом фільтрації і закупорюється в скляні баночки. Ще можна зберігати його в погребі, не влаштовуючи, в глиняних горщиках.

Користь та поживна цінність нардека

Нардек вариться без додавання цукру, тому його калорійність невисока – 110 ккал в ста грамах. Це дає можливість використовувати його замість варення і сиропу при дотриманні різних дієт. Зокрема, його не забороняється потроху вживати при цукровому діабеті.

Користь нардека багатогранна: він допомагає подолати застуду, навіть сприяє одужанню при ангіні, якщо розчином нардека полоскати горло. Відновлення нормального функціонування нирок, шлунка і серцево-судинної системи теж входить в сферу впливу нардека. Для цього достатньо кілька разів на день пити чай з 2-3 ложечками нардека. До речі, якщо 1 чайну ложку нардека розчинити в склянці води, то цей напій відмінно втамовує спрагу. А, крім того, відновлює сили – це особливо корисно в спеку. Таке благотворну дію на організм обумовлено наявністю в нардеке великої кількості корисних речовин: вітамінів (А, РР, С, Е, групи В, бета-каротин), заліза, кальцію, фосфору, калію, натрію, магнію та інших.

Екскурс в російську історію нардека

В Росії, починаючи з 19-го століття, почали активно вирощувати кавуни в районі Астрахані. Відповідно, розквітла торгівля кавунами, які транспортувалися Волгою вгору за течією, у великі міста – Перм і Нижній Новгород. Однак трапився у свій час криза надвиробництва, оскільки кількість вирощених ягід перевищила попит. Що робити?

Стали пробувати виварювати з арбузов цукор – не вийшло. Однак тут згадали про нардек, цей народний напій заготовки арбузов запас. От і поставили це виробництво на промислові рейки. Та ще й так вдало поставили, що почали експортувати в Європу російські пироги, випечені на основі нардека. Та й самі ці пряники по всіх руських земель поширили.