Російська національна кухня має дуже давню історію. Вона зародилася ще в IX столітті і з тих пір зазнала чимало змін. Величезний вплив на процес її формування справила унікальне географічне розташування. Завдяки лісовим масивам у ній з’явилося чимало страв, приготованих із жила там дичини, наявність родючих земель дозволило вирощувати сільськогосподарські культури, а присутність озер сприяло тому, що на столах місцевого населення з’явилася риба. У сьогоднішній публікації буде не тільки розказано, що їли на Русі, але і розглянуто кілька рецептів, які дійшли до наших днів.
Особливості становлення
Оскільки Русь здавна була багатонаціональною державою, місцеве населення з задоволенням вчилися один у одного кулінарних премудростей. Тому в кожній області країни були свої унікальні рецепти, багато з яких збереглися до наших часів. До того ж вітчизняні господині не соромилися запозичувати досвід заморських кухарів, завдяки чому у вітчизняній кухні з’явилося чимало нових страв.
Так, греки і скіфи навчили росіян замішувати дріжджове тісто, візантійці повідали про існування рису, гречки і багатьох прянощів, а китайці розповіли про чай. Завдяки болгарам місцеві кухарі дізналися про кабачках, баклажанах і солодкому перці. А у західних слов’ян запозичили рецепти вареників, голубців та борщів.
За часів правління Петра I на Русі почали масово вирощувати картоплю. Приблизно в той же час у розпорядженні господинь стали з’являтися недоступні раніше плити та спеціальні ємності, призначені для приготування їжі на відкритому вогні.
