Пам’ятаєте стару добру казку про кмітливу солдата? Як же вправно він обвів навколо пальця скупу стару, польстившуюся на даровщинку! Не дарма словосполучення “каша з сокири” пішло в народ, адже воно символізує народну кмітливість, а це саме та якість, яка допомагає успішно адаптуватися до реалій життя. Наприклад, хороша господиня проявляє кмітливість щодня, готуючи обід для своїх домашніх. Її суп із сокири може включати в себе різні інгредієнти, міняючись від разу до разу.
Казка – брехня, та в ній натяк
Що ми пам’ятаємо з казки? Прийшов солдат в село, хотів відпочити в одному з будинків. А там господиня не захотіла почастувати його, так послалася на уявну бідність. Солдат не розгубився і запропонував зварити з сокири юшку. Скуповуючи стара погодилася, та так зацікавилася, що не пошкодувала солі, пшона і навіть сала, щоб заправити диво-юшку. Що ж у підсумку? Поїв солдатів на славу, а сокира з собою забрав, бо той “не уварился” і ще може основою для бульйону послужити. Виходить, що суп із сокири – це ніщо, обманка. Але це ще і перевірка на кмітливість. Якщо вже господиня зможе зварити таку юшку, то їй нічого не страшно. Сьогодні суп із сокири – це суп з того, що є в холодильнику. Вариться він швидко і просто, а на смак виходить незвичайним і дуже апетитним.
