Мало де люблять і цінують пиво на всьому балтійському узбережжі як в Естонії. Перші пивоварні ґрунтувалися ще в XIII столітті зусиллями ченців. А пінний і м’який хмільний напій поважали місцеві вельможі, з задоволенням поглинаючи його в години веселого застілля.
Пройшли століття, а естонське пиво все так само популярний як серед жителів країни, так і серед приїжджають на відпочинок гостей країни. І це не дивно, адже тут чимало пивоварень. Але найпопулярніші сорти виробляють на двох найбільших заводах, які розташовані історично в містах Саку та в Тарту.
Історія
Сакукский пивоварний завод може пишатися великим асортиментом не тільки пивних напоїв. Але тартуський пивоварний завод A. Le. Coq свою історію веде від двох перших виробництв: пивоварні Б. Й. Хессе, заснованої в 1800 році, і сімейної пивоварні Юстуса Рейнхольда Шрамма, заснованої ним у 1826 році. Перший досвід Юстус отримував на пивному виробництві своєї матері, потім почав виробляти напій вже самостійно.
Ставши шановним купцем, Юстус Рейнхольд Шрамм розширив справу, але нова будівля пивоварні в 1860-му році проектував і почав зводити вже його син Антон Юстус Шрамм.
До пивного асортименту додалися медові напої та горілчані. І ідея відкрити власний магазин пива в центрі Тарту, де продавалися та інші супутні товари, цілком швидко себе окупила. А 1879 році була відкрита перша пивна ресторація – пивний паб.
У 1884 році спадкоємці засновника пивоварні перепродали сімейний бізнес, вважаючи його обтяжливим.
На щастя, відмінно налагоджену справу потрапило в руки до досвідченого промисловцю Морітцу Фрідріха, який був власником компанії «Тіволі» (Tivoli).
Він з розмахом вів справу, поставляючи продукцію естонським закупників, а також до Петербурга і Пскова. Попутно отримуючи призи на різних міжнародних виставках.
Але в 1913 році він розлучився з пивоварнею. Вона перейшла в руки бельгійському пивному промисловцю Альберту Ле Ког’у. Його компанія A. Le Coq & Co (1807 рік, Лондон) до того часу вже активно працювала на світовому ринку. Постачання свого фірмового темного і міцного пива «Російський імператорський портер» в Російську столицю були регулярними і постійно збільшувалися.
Завод естонської пива в Тарту був дуже до речі, адже возити напій з Великобританії було дорого. Так Тартуський пивоварний завод отримав свою сучасну назву – A. Le Coq & Co.
Завдяки Алберту Ле Ког’у для тартуских пивоварів стало традицією допомагати, підтримувати, робити пожертвування. Так в період Першої світової війни частина пива відправлялася для потреб госпіталів.
Але світова трагедія все-таки торкнулася виробництво. Завод був не просто зупинений, але і повністю розграбований. І тільки в 1920 році почалося поступове відродження підприємства. До 1936 році всі виробничі потужності були повністю відновлені й обладнані найсучаснішим в ті часи обладнанням – електричним, а власник навіть встиг отримати хороший прибуток.
Але час було нестабільне, і політична обстановка змінювалася досить швидко.
З приходом Радянської влади в Естонії завод був приватизований, а можливість його розвитку відкладалася на невизначений час.
